Виявляється, ідея виправляти зір з'явилася ще в давніх єгиптян. У гробниці фараона Тутанхамона, який помер у X V I ст. до н. е., тобто понад 33 століття тому, серед золотих прикрас і найрізноманітніших побутових предметів лежала пара зелених скелець — два тоненькі спили смарагда, у які був вплавлений бронзовий дріт, що виконував роль дужок.
Римський імператор Нерон споглядав гладіаторські бої через смарагд, але робив це тільки в сонячні дні.
У першій половині XI ст. арабський учений Ібн-аль-Хайсам у своїх працях описав збільшувальну лінзу. Через два століття трактат Ібн-аль-Хайсана переклали латиною.
1267 року учений і філософ Роджер Бекон спробував зробити лінзи спеціально для очей, при цьому він використав гірський кришталь. На жаль, успіху учений у цій справі не мав.
Перші справжні окуляри «народилися» в Італії наприкінці XIII ст. Приблизно 1285 р. Один скловар, флорентієць на і м ' я Сальвіно дель Арматі випадково подивився на світ крізь краплю скла й побачив, що застигла крапля не тільки збільшує предмети, а й виправляє вади його немолодих очей. Ось так було винайдено окуляри. Одначе Карло Роберто Дато, який жив у XVII ст., приписує славу винайдення окулярів Алесандро Спіні — монаху з Пізи, який помер 1312 р.
Загалом зараз уже не так важливо, хто був першим. Головним є те, що окуляри швидко увійшли в моду. Навіть монахи проповідували прихожанам про предмети, які покращують зір. І Папа Римський Лев X одягає на ніс окуляри. Але багато людей усе одно були впевнені, що окуляри носять чаклуни та шахраї.
У ХVІ-ХVII ст. французькі дворяни вважали окуляри атрибутом черні, а їх носіння — дурним тоном. Зате курфюрст саксонський Август платив за окуляри чималі гроші і мав їх дуже багато.
Швидко перейняли моду на окуляри іспанці. Вони вважали, окуляри символом аристократизму. Відомий такий історичний факт: під час зустрічі іспанського короля Філіпа V в Мадриді 1701 р. 500 придворних дам як прикрасу начепили на себе величезні окуляри в черепахових оправах, хоча жодна з них не жалілась на поганий зір. Коли ж помер король Карл V, серед його речей знайшли 27 пар окулярів.
З Європи окуляри потрапили до Китаю. Тут виготовляли тимчасові окуляри, які носили судді, щоб приховати своє ставлення до вироку. Пізніше серед африканських племен почали вважати, що окуляри є символом розуму й авторитету. Іноді місцеві жителі одягали окуляри без скла, зате з багатьма прикрасами.
У середині XIV ст. поширюються окуляри у формі монокля й лорнета, а пізніше з'являється дужка для їх чіпляння на ніс.
Пенсне (французька мова "пінч ніс") - є стиль виконання окуляр, особливістю яких є наявність пружинного містка для кріплення на переніссі. Вони з'явилися в кінці 18-го століття, досягши свого піку популярності на прикінці 19-го століття. Як правило, до таких окулярів прив'язували декоративну нитку і носили її на шиї.
-Моноклі - окремі лінзи в оправі, що застосовувалися для корекції зору тільки для одного ока. Такий монокль фіксувався безпосередньо в орбіту ока.
-Лорнеты - спеціальні окуляри з ручкою, що представляють собою дві лінзи в оправі. Вони ніяк не кріпилися до голови, використовувалися для читання, а також вважалися вельми модним аксесуаром кінця 18-го і на початку 19-го століття. Користувалися популярністю особливо у жінок.
Немає коментарів:
Дописати коментар